Відповідно до статті 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку або сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо батьки мають можливість її надавати.

Водночас стаття 199 Сімейного кодексу України передбачає обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку чи сина до 23 років, якщо вони продовжують навчання, потребують у зв’язку з цим матеріальної допомоги, а батьки мають можливість її надавати.

 

На відміну від утримання неповнолітніх дітей, для призначення аліментів після 18 років необхідна наявність визначених законом умов: повнолітня дитина має потребувати матеріальної допомоги, а батьки — мати можливість її надавати. У випадку продовження навчання також має бути встановлений зв’язок між навчанням та потребою в матеріальній допомозі.

Аліменти можуть сплачуватися добровільно — шляхом укладення письмового договору між батьками або між платником аліментів та повнолітньою дитиною з його нотаріальним посвідченням.

 

Якщо домовитися не вдалося, питання може бути вирішене в судовому порядку шляхом подання позовної заяви до місцевого суду. Звернутися з позовом може як сама повнолітня дитина, так і той із батьків, з ким вона проживає.

 

Розмір аліментів суд визначає у твердій грошовій сумі та/або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому враховуються:

- стан здоров’я та матеріальне становище повнолітньої дочки, сина;

- стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- інші обставини, що мають істотне значення.

 

Також суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною або чоловіком та повнолітніми дочкою чи сином.

 

Отже, після досягнення дитиною повноліття право на утримання може зберігатися за наявності передбачених законом умов. У кожній ситуації важливо враховувати обставини конкретної сім’ї та можливості батьків щодо надання матеріальної допомоги.